Надихаємо пізнавати світ та рідний край

Альманахом “Вічний Мандрівник” ми започаткували новий географічний часопис, в якому прагнемо об’єднати українських мандрівників, журналістів, фотографів, природознавців та усіх, хто не уявляє свого життя без подорожей та пізнання навколишнього світу.

Наша команда

Засновник та видавець журналу:
видавничий дім «Пам’ятки України»;

Головний редактор: Віталій Горбуленко;
Редактор: Тетяна Дика;
Коректор: Тетяна Боднар;
Художник: Аліна Дудоногова;
Дизайнер: Олесь Драган.

Організаційна підтримка: Михайло Навроцький,
Катерина Алексєєнко.

Маєте цікаві ідеї? Приєднуйтеся!

Про ідею

Багаття потріскує, розриває «язиками» нічну темінь і манить своїм теплом. Із казанка п’янко розноситься аромат глінтвейну. Навколо сидять юні студенти географи та їх викладачі, котрі тепер видаються значно ближчими і компанійськими, аніж коли читають лекції за своїми кафедрами. Розмови із практичних перетворюються на філософські. Петрович розповідає студентам про ідеал «істинного географа». «Його не потрібно запитувати, куди ти ідеш? Для чого ідеш? Він іде, бо треба йти…».

Іде, бо треба йти. Ці слова закрутилися у звивинах мозку студента-першокурсника й обросли власними поетичними образами. Так народився невеличкий вірш. Тільки не про істинного географа, а про вічного мандрівника.

Мабуть, чимало із читачів впізнають і себе у цьому образі. Ідея «Вічного мандрівника» не могла вміститися у кількох римованих стовпчиках. Так зароджувалася ідея цього проекту, котрий лише через десять років почав втілюватиcя в життя.

Вічний мандрівник

Спека, дощ, а може й холод ─

Певно, він до всього звик.

Споглядаючи довкола,

Ходить вічний мандрівник.

Запитай лише у нього:

«Хлопче бравий, ти куди?»─

«В мене є своя дорога,

Я іду, бо треба йти».

Губиться за ним стежина.

Ген, ще торба на плечах.

В нього доля соколина,